Вступ. – 7
1. КЛАСИКИ
«Веймарський класицизм» чи «веймарська класика»? (Біля витоків модерності). – 12
Й. В. Гете та його «Фауст». – 26
«Фауст» И. В. Гете як центр новосвропейського літературного канону. – 47
12 Драматургічні засоби створення театральності у «Фаусті» Й. В. Гете. – 58
«Казка» Й. В. Гете: екзегетика і герменевтика. – 73
Образ дитинства в автобіографічному творі Й. В. Гете «Поезія і правда». – 90
Стихотворение И. В. Гете «Блаженное томление». – 100
Монолог Фауста из «Фауста» И. В. Гете. – 116
Філософсько-поетичний спадок Фрідріха Шиллера і наш час. – 123
Вірш Фрідріха Шиллера «Дівчина з чужини» («Das Mädchen aus der fremde»). – 135
2. РОМАНТИКИ
Термінологічний дискурс раннього німецького романтизму. – 142
Ф. В. фон Шеллінг: міфотворець на перепуттях Модерну. – 150
Німецький романтизм і містичне. – 166
«Maгiчний ідеалізм» Новаліса: спроба реконструкцї. – 203
«Люцінда» Фрідріха Шлегеля як роман-концепт. – 226.
«Кіт у чоботях» Людвіга Тіка як твіp романтичного авангардизму. – 239
«Смерть Емпедокла» Ф. Гельдерліна i проблема «німецької утопї». – 264
«Поток в оковах» Фридриха Гельдерлина: своеобразие романтического мифологизма. – 285
Генріх фон Клейст і кінець німецького романтичного авангардизму. – 298
«Блошиний король» Е. Т. А. Гофмана: романтична казка як гра з містичним. – 319
Biрш Генріха Гейне «Ich weiss nicht, was soll es bеdeuten…». – 341
Pіхард Вarнер: шлях до нового міфу. – 346
Про таємницю імені Лоенгріна: Pіхард Вaгнер між романтизмом і символізмом. – 361
Монолог Зiгмунда з «Валькірії» Ріхарда Вaгнера: спроба міфопоетичного аналізу. – 370
3. КЛАСИКИ 1 РОМАНТИКИ В РЕЦЕПЦІЇ СУЧАСНИКІВ ТА НАЩАДКІВ
В. А. Моцарт і В. Шекспір у німецькому романтичному каноні. - 380
Карнавал і містерія: історичні долі двох метаформ європейського мистецтва. – 387
Сoцреалім як нереалізований проект (погляд германіста). – 396
Hiмецький романтизм і літературний мейнстрім ХXI ст. – 413
Список цитованої літератури. – 423
Покажчик імен. – 432

Веймарські класики Гете і Шиллер, ранні романтики Новаліс, Ф. Шлereль, Tік, Гельдерлін, Клейст, Гофман та ін. розглядаються як фундатори «модерністичного проекту», суть якого – кардинальне оновлення літератури і всього мистецького життя, а також створення нового суб’єкта культури, нової інтелектуальної раси в Європі. Простежується доля «модерністичного проекту» в естетичному житті XIX і XX ст., розкриваються у романтичному мисленні витоки модерних і постмодерних теорій.