Віра Агеєва. Мистецтво інтерпретації. - 5
Частина 1
ПОЧАТОК СТОЛІТТЯ
Іван Франко. З остатніх десятиліть ХIХ в. - 49
Іван Франко. Принципи і безпринципність. - 95
Іван Франко. Старе й нове в сучасній українській літературі. - 99
Леся Українка. Нові перспективи і старі тіні. («Нова жінка» західноєвропейської белетристики). - 114
Леся Українка. Винниченко. - 133
Сергій Єфремов. Страчене життя. - 151
До Панаса Мирного. - 162
Остап Луцький. «Молода муза». - 164
Микола Євшан. Проблеми творчості. - 168
Микола Євшан. Боротьба генерацій і українська література. - 175
Микола Євшан. Леся Українка. - 185
Микола Сріблянський. Боротьба за індивідуальність. (З літератури життя р. 1911 на Україні). - 194
Микола Сріблянський. Етюд про футуризм. - 216
Андрій Товкачевський. Куди ми прийшли? - 229
Андрій Товкачевський. Проблеми культури. - 233
Микола Вороний. «Український альманах». - 242
Частина 2
МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
Іван Майдан. Шукання. - 245
Яків Савченко. Михайло Семенко. « П’єро задається ». - 251
Яків Можейко ( Савченко ). Творчість Чупринки ( Критичний нарис ). - 269
Юрій Іванів – Меженко. Творчість індивідуума і колектив. - 289
Володимир Коряк. Нове мистецтво. ( Твердження ). - 301
Гнат Михайличенко. Пролетарське мистецтво. - 305
Олександр Білецький. В шуканнях нової повістярської форми. - 308
Олександр Білецький. Проза взагалі й наша проза 1925 року. ( Нариси ). - 317
Валер’ян Поліщук. Завдання доби. - 327
Михайло Доленго. Трагедія непотрібної трагічності. ( З приводу творів Валеріяна Підмогильного ). - 334
Володимир Юринець. М. Хвильовий як прозаїк. - 344
Ієремія Айзеншток. Еволюція письменника. ( Творча путь Івана Микитенка ). - 362
Ананій Лебідь. З сучасної української прози. - 384
Олександр Дорошкевич. До історії модернізму на Україні. - 391
Максим Рильський. Про двох поетів. - 401
Михайло Драй – Хмара. Бояриня. - 408
Валер’ян Підмогильний. Іван Левицький–Нечуй. (Спроба психоаналізу творчості). - 425
Борис Якубський. Юрій Яновський та його «Майстер корабля». - 436
Андрій Ніковський. Про «Місто» В. Підмогильного. - 445
Григорій Майфет. Про «Сантиментальну історію » М. Хвильового. - 457
Павло Филипович. « Цвіт яблуні » М. Коцюбинського. - 468
Павло Филипович. Олесь. - 478
Микола Зеров. Ad fontes. - 505
Микола Зеров. Наші літературознавці і полемісти. - 517
Микола Зеров. Нова збірка Тичини. - 547
Микола Хвильовий. Україна чи Малоросія. - 552
Володимир Гадзінський. Проблема «форми» як вона є . - 586
Михайло Рудницький. Михайло Коцюбинський. - 592
Василь Пачовський. Проблеми української літератури й мистецтва. - 598
Євген Маланюк. Поезія і вірші. - 609
Дмитро Донцов. Поетка українського рісорджіменто. ( Леся Українка ). - 623
Дмитро Донцов. Микола Хвильовий. - 657
Олена Теліга. Якими нас прагнете?. - 675
Олена Теліга. Партачі життя. - 686
Частин 3
СОРОКОВІ РОКИ
Євген Маланюк. До проблеми культурного процесу. - 691
Святослав Гординський. Поезія Миколи Зерова. - 695
Святослав Гординський. Бій за Європу. ( В десятиріччя смерті Миколи Хвильового ) . - 702
Улас Самчук. Велика література. ( Доповідь на з’їзді МУРу ). - 709
Юрій Шерех. Легенда про український неокласицизм. - 724
Юрій Шерех. Стилі сучасної української літератури на еміграції. - 765
Юрій Шерех. Не для дітей. - 793
Віктор Петров. Микола Зеров та Іван Франко. (До історії історико–літературних взаємовідносин). - 805
Віктор Петров. Естетична доктрина Шевченка. (До поставлення проблеми). - 824
Юрій Корибут. Свій білий світ. - 830
Юрій Косач. Нотатка про сюрреалізм. - 837
Володимир Державин. Шлях до класицизму. - 845
Юрій Дивнич. Роман, що існує лише в легенді. ( Післямова до першої частини «Вальдшнепів» М. Хвильового ). - 850
Борис Подоляк. Поет юності і сили. (Аркадій Любченко – 7.3.1899 – 25.2.1945). - 854
Григорій Костюк. Відійшов у безсмертя. - 867
Примітки. - 878
Іменний покажчик. - 887

Антологія представляє різні тенденції й напрямки в українській літературній критиці першої половини ХХ століття. Зібрані в книжці тексти дають змогу простежити кілька цікавих мистецьких сюжетів, важливих поворотів у розвитку літературного процесу. При початку віку йшлося про модерністську естетичну революцію, розрив з реалізмом та українофільською традицією. Складні колізії у боротьбі генерацій означено й проінтерпретовано насамперед авторами журналу «Українська хата», такими послідовними речниками естетизму, як М. Євшан та М. Сріблянський. Символістські та формалістські інтенції виявилися у статтях, публікованих на сторінках «Музагету» й «Мистецтва». У двадцяті роки обстоювання модерністських вартостей означало водночас боротьбу за мистецьку автономію в умовах посилення імперського культурного тиску. У літературній дискусії 1925 – 1928 рр. ваплітяни й неокласики, «ліві» та «праві» часто виступали однозгідно. Критичні статті київських неокласиків, зокрема Миколи Зерова, дають уявлення про український варіант формалізму. Надзвичайно цікавими були авангардистські концепції; на сторінках «Нові генерації» обговорювалася поетика авангардного «лівого» роману, розвиток футуристської поезії. В еміграційному Мистецькому Українському Русі почасти продовжувалися полеміки, ґвалтовно обірвані радянською цензурою при кінці двадцятих. Серед проблем, дискутованих мурівськими літераторами, - роль і місце неокласицизму як авторитетної стильової традиції, засади творення «великої» літератури, що мала б репрезентувати Україну по Другій світовій війні. Літературна критика модерністської доби означила увагу до форми, стилю, сприяла усталенню ієрархії естетичних вартостей.